Як немає твоєї вини --
То й прощення ніколи не буде.
Восени, восени, восени
Помудрішали птахи і люди.
Міжсезоння торкне жартома,
Розкидає плоди перезрілі.
А слова невагомі і білі,
В них шукати сум'яття дарма.
Не зігріє, не зцілить на мить
Твій останній жахкий поцілунок.
То осінній нещирий дарунок --
Він уже не пече, не болить.
Як завіє у серці зима,
Як остудить останню образу --
Я тебе не згадаю ні разу,
І колись подивуюсь сама...
Обриваються, падають вниз
Небо й очі, від холоду сині.
Тільки руки в нестямі сплелись --
То осіннє, осіннє, осіннє...
Осiнне
© Copyright: Надежда Еременко, 2010
Свидетельство о публикации №110020100318
Свидетельство о публикации №110020100318
Рецензии