Зимовий етюд

           На білу землю падав сніг,
           І вечір починав синіти,
           Немов усі коханці світу
           Алебастрово-білі квіти
           Коханим кидали до ніг.
           У тихе місто йшла зима,
           Ловила в сіті перехожих.
           Вона на мене трохи схожа,
           Така ж холодна і пригожа --
           Як день, якого вже нема.
           Завіса падала згори
           І розмивала тіні сині --
           Неначе на живій картині,
           З землі невидимий однині,
           Творив художник кольори.
           Блукали звуки в тишині.
           Бриніла музика в безлунні.
           І ангел, весь небесно-юний,
           На білій арфі сині струни
           Торкав, печальні і сумні.
           Усе хиталось і пливло.
           Тягли сніги сліди високі.
           І розливався білий спокій --
           Неначе в ложі одинокім
           Ти цілував мене в чоло.
           Немов зупинено навік
           Одвічний рух землі і неба.
           До літа бігти вже не треба.
           І світ такий малий без тебе. --
           Надходив вечір. Падав сніг.