Випив сам.
І бородавки лускають -
Знову чужі. Забирайте всі келихи.
Забирайтеся геть!
Я ніколи не буду багатим...
Ти ж немовби задарма тремтіла,
Видихаючи листя червоних легень.
Ти щоразу з новими руками,
А старі кістяки, як монети,
Викидатиму, з острахом нових чекаючи...
Не розмови.
Не люди.
То вже так, коли п’єш
Їхні сльози, що вперто самі називатимуть
Справжнім життям.
Вип’ю сам.
І тебе, і сльозу. Задихайтесь!
Залишайтесь, якщо ваші руки
Не гниють -
Справжнє золото. Справжнє багатство.
2002
Lacrimosa
© Copyright: Александр Васильевич Бойко, 2010
Свидетельство о публикации №110020102319
Свидетельство о публикации №110020102319
Рецензии