Я все життя тебе шукала, Милий!
Та крила вже опущені давно.
Піднятись в небо вже не маю сили.
І як там далі буде – все одно.
Змуруй мені із суму домовину,
Встели туманом, клаптями жалю…
Я пропаду, я зникну неодмінно.
Та наостанок – я тебе люблю…
***
© Copyright: Наташа Сёмка, 2010
Свидетельство о публикации №110013109064
Свидетельство о публикации №110013109064
Рецензии
І я тебе шукав щосили...
Про губи ... очі твої мріяв...
День і ніч.
Та ти пішла... нічого не зробила...
Щоб те кохання в серці...
Розпалить.
А ти пішла...
і більше не з'являлась...
мене забула... зовсім... назавжди.
А я все жду...
Можливо, у тумані...
Тебе ,кохана...
знов тебе знайду.
Мастер Степанов 10.03.2011 12:32 • Заявить о нарушении
Про губи ... очі твої мріяв...
День і ніч.
Та ти пішла... нічого не зробила...
Щоб те кохання в серці...
Розпалить.
А ти пішла...
і більше не з'являлась...
мене забула... зовсім... назавжди.
А я все жду...
Можливо, у тумані...
Тебе ,кохана...
знов тебе знайду.
Мастер Степанов 10.03.2011 12:32 • Заявить о нарушении
Навіщо так ?!...
любити себе треба.
Як сонце, воду, зорі, небо.
Та і мене хоч трохи пам'ятати...
Але найліпше, звісно... покохати.
Не переймайся...думаю все буде у тебе гаразд:))))))
Мастер Степанов 11.03.2011 15:19 Заявить о нарушении
любити себе треба.
Як сонце, воду, зорі, небо.
Та і мене хоч трохи пам'ятати...
Але найліпше, звісно... покохати.
Не переймайся...думаю все буде у тебе гаразд:))))))
Мастер Степанов 11.03.2011 15:19 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.