Забуть тебе…
А як тебе забути?
Чи пам'ять стерти?
Серце-імплантант?
Я розумію, що не повернути
Того, що вже було, мені назад.
Бо ти пішов за край, пішов за обрій,
Пішов туди, де вже немає меж.
Ти був завжди такий до мене добрий,
Чому ж не взяв мене з собою теж?
Залишив тут…Саму у цьому світі!
А він без тебе темний – вічна ніч.
Затихли птахи і зів’яли квіти.
Я наодинці з болем, віч-на-віч.
Бо ти пішов, забравши наостанок
Все найсвітліше, що було в мені.
Густіша ніч, десь забарився ранок.
На серці холод, темрява в вікні..
Ти п шов
© Copyright: Наташа Сёмка, 2010
Свидетельство о публикации №110013108004
Свидетельство о публикации №110013108004
Рецензии
Немає нічого сильнішого за біль- втрати рідної людини.
Життя продовжується. Варто не за для себе його будувати красивим та яскравим, а насамперед для тих,хто мав би такий приклад любові до життя, посіяти у своєму серці!
Генрих Качуровский 22.09.2010 18:29 • Заявить о нарушении
Життя продовжується. Варто не за для себе його будувати красивим та яскравим, а насамперед для тих,хто мав би такий приклад любові до життя, посіяти у своєму серці!
Генрих Качуровский 22.09.2010 18:29 • Заявить о нарушении