Farewell Пробач, Бувай

GEORGE GORDON BYRON               

***
Farewell! if ever fondest prayer,
For other’s weal avail’d on high,
Mine will not all be lost in air,
But waft thy name beyond the sky.
‘T were vain to speak, to weep, to sigh:
Oh! more than tears of blood can tell,
When wrung from guilt’s expiring eye,
Are in this word – Farewell! – Farewell!

These lips are mute, these eyes are dry;
But in my breast and in my brain,
Awake the pangs that pass not by,
The thought that ne’er shall sleep again.
My soul nor deigns nor dares complain,
Though grief and passion there rebel;
I only know we loved in vain –
I only feel – Farewell! – Farewell!

        ***
Пробач! Хай моляться ченці
За долі інших – марно все.
Моя ж молитва знайде ціль,
До неба образ твій внесе.
Не треба сліз, зітхань пустих,
Бо затиха кривавий плач,
Коли, як вирок, чуєш ти
Слова страшні: Бувай! Пробач!

Ці губи сплять, немає сліз,
Але агонія жорстка
Розбудить все, що буде скрізь
Зі мною у моїх думках.
У грудях пристрастей тюрма,
Я не жаліюсь, та нехай....
Я тільки знаю, що дарма
Кохали ми  - Пробач! – Бувай!