Одинокий бокал на столі,
ідеальний, граційний, глибокий.
Потопають у нім - не в вині -
і горе і біль усіх років.
Він стоїть, але він не живий,
споглядає сусідів навколо,
серед тисяч він більше не свій,
не належить вже більше до столу.
Його випили всього - до дна:
вже ні радості більше не буде,
ані того самого вина -
будуть тільки ті ж самії люди...
Пройде час й на заході життя -
тільки крісло, камін і глибокий...
жаль за бездумним буттям...
і бокал на столі одинокий...
Одинокий бокал на столi...
© Copyright: Христина Сыч, 2010
Свидетельство о публикации №110013106228
Свидетельство о публикации №110013106228
Рецензии