До останнього крику, до шаленого болю
серце б’ється у грудях… Сміється печаль.
Хай сміється собі, відшукай свою долю:
часом шлях – не дорога, шлях – то є вертикаль.
Де продовження буде – три крапки побачиш,
ось літак у блакиті у блакиті – тире серед хмар.
День пройшов, – а бодай!, – іди далі, юначе,
світ оцей не сховає від тебе всіх чар.
Кольорові вітри принесуть акварелі,
розмалюють міста, розмалюють людей.
І обличчя яскраве (з такої ж оселі)
привітає мене біля власних дверей.
Iмпресiя...
© Copyright: Повзык Рома, 2010
Свидетельство о публикации №110013105450
Свидетельство о публикации №110013105450
Рецензии