Моя р дна Укра но!

Моя рідна Україно!
В мене ж іншої нема,
це як ненька, чи дитина,
це вона нас обира.

Обирати - вибрала,
хай не оббирає:
яким виріс я у неї,
таким і сприймає.

Так, я ріс не в цю епоху,
не по цім канонам,
та хто ствердить, що то були
лише забобони.

Тей, що пам,яті не має,
в кого тільки шори
на батьків наших здобутки,
на ланів простори.

А тепер ми що тут маєм?-
звужуєм доріжки:
на однім квадратнім метрі
по п,ять Банків. Пішки

Вже нам нікуди ходити-
все ми рядом маєм:
зліва - десять магазинів,
справа - теє саме.

Та кругом у всіх вітринах-
ковбаса скукожена,
бо чекає по пів-року
мене, неспроможного.

Та кругом, у всіх вітринах-
заморскіє тряпки,
не чета отим, колишнім,
а какие бабки!

      ***
!0  магазинів зліва,
10  маєм справа,
що об,єднує їх разом?-
одна й та ж отрава.

Ця отрава має назву:
"ковбаса без м,яса".
Що ж там напхано, людоньки,
може ж чиїсь м,язи?

Але ж ні, - там з елексіру
вироблено "запах":
чи то курки, чи грибочків,
й на свинину - замах!
             12.2006г.