Взирає дивно, неповторно
На мене чистий погляд твій,
Сто тисяч янголів у дзвони,
Б'ють в небеса з-під твоїх вій.
Я в них яскраве бачу сонце,
Зелений вітер стиглих трав,
І як колоситься у житі
Вся та любов, що Бог нам дав.
Блискучі, як перлини очі,
Проте, крізь цю примарність скла,
Я роздивитися дуже хочу
Відсутність кривди, зради, зла.
І у небесної блакиті
З-під рідних, наче власних вій
Шукаю я довіри квіти,
І чую ніжний голос твій.
Та як і все змарніють очі,
Зав'яне, висхне трава
Тому й спитати в тебе хочу
Чи буде в нас любов жива?...
Взираэ дивно, неповторно...
© Copyright: Ольга Липакова, 2010
Свидетельство о публикации №110013004231
Свидетельство о публикации №110013004231
Рецензии