Бiлий кiнь ти мiй шалений

Білий кінь ти мій шалений
Золотаві крила
Вже дано б на твоїй спині
Я б гніздечко звила.
Та в медовому у житі
Краще ніж у стайні,
У свободи більше змісту,
Більше ніж в коханні.

Цілувала, обнімала
Твою білу шию,
Саморуч вдень підкувала
і вузду проділа.
Та не хочеш ти літати,
Жити у неволі
А ночами тобі сняться
Золотаві коні.

І біжиш ти з ними швидко
У зеленім полі
І гілками машуть стрічні
Верби і тополі.
Прокидався ти зі сльозами,
Я тебе жаліла,
А у день,
Під жовтим сонцем,
Обрізала крила.

Ти спокійним був і вірним,
Я тебе кохала,
І до волі, як до дівки
Сильно ревнувала.
Ти осунувся, схилився
Очі помарніли
Поріділа твоя грива,
Поріділи крила.

Я подумала, можливо,
Я тебе згубила?
Щоб не знищити кохання
В ранці відпустила.
І тепер у синім небі
Ти літаєш стрімко,
Відросли злотаві крила,
Ти зустрів кобилку

Бо в медовому у житі
Краще ніж у стайні...
У свободи більше змісту,
Більше, ніж в коханні.