До останнього злету готується білий літак
Може страшно… та марно, у нього житті все не так
Перельоти, пустелі, забуті і рідні міста
А його так приваблює небо, політ, висота…
Відірвавшись від злітної смуги, без сліз і жалю
Він зізнався безхмарному небу: «тебе я люблю…»
Розрізаючи простір, вже вийшов в останній віраж
Щоб душею ввірватись в нічний і безликий міраж
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110012903353
Свидетельство о публикации №110012903353
Рецензии