Из Александра Блока. Вступление

Заспів

Ти полями пішла у безчасся.
Хай святиться Твоє Ім’я!
Знов до мене списи червонясті
Простяглися з небесних ям.

На твою золоту флояру
В чорний день прихилю вуста.
І якщо вже молитви марні,
Спорожнілий, засну в житах.

Проминеш в золотій порфирі –
У зневіру чиюсь сліпу.
Дай же дихати в світі сірім,
Цілувати промінну путь...

Вийми з мене іржаву душу!
Зі святими мене упокій,
Ти, що море несеш і сушу
В непорушші тонкої Руки!


Текст оригіналу:

Вступление

Ты в поля отошла без возврата.
Да святится Имя Твое!
Снова красные копья заката
Протянули ко мне острие.

Лишь к Твоей золотой свирели
В черный день устами прильну.
Если все мольбы отзвенели,
Угнетенный, в поле усну.

Ты пройдешь в золотой порфире -
Уж не мне глаза разомкнуть.
Дай вздохнуть в этом сонном мире,
Целовать излучённый путь...

О, исторгни ржавую душу!
Со святыми меня упокой,
Ты, Держащая море и сушу
Неподвижно тонкой Рукой!