Я згадую тебе і тихо плачу,
Проводжу кожен день я у журбі.
А ти пішов, не захотів пробачить,
Що усміхнулась якось не тобі.
Ти бачив все і злість з'явилась.
Можливо, це від ревнощів було –
Я ж крадькома на нього подивилась,
Коли ти цілував моє чоло.
Відчув ти погляд той миттєвий,
І ти пішов, не обернувсь ні разу.
І лиш, коли не повернувся ти, мій милий,
Я зрозуміла все відразу.
Я зрозуміла, що тебе кохаю.
Тебе одного, ти в моєму серці.
Вернись до мене, я тебе благаю.
Не дай ти нашому коханню вмерти.
Спогад
© Copyright: Анастасия Абрам, 2010
Свидетельство о публикации №110012804696
Свидетельство о публикации №110012804696
Рецензии
