Колись, тому десь років триста,
Можливо навіть і п’ятсот,
Поет сумний блукав по місту
Не помічаючи красот.
Його натхнення загубилось,
Він рими важко підбирав.
І серце без запалу билось,
І ноги ледь пересував.
Та ось, неначе промінь сонця
Пробивсь крізь хмари і крізь дим,
То сміх дівочий із віконця
Бринів завзяттям молодим.
Водночас все перемінилось,
Знайшлись і рими, і слова,
І серце, як набат, забилось,
І закрутилась голова.
Все написалось за хвилину
Та пережило сотні літ,
І почуттів вогонь нестримний,
І мрій нечуваний політ...
Про натхнення
© Copyright: Олег Малиновский, 2010
Свидетельство о публикации №110012803050
Свидетельство о публикации №110012803050
Рецензии
А ведь правда, похоже. Две стороны одной монеты. Кто-то получает вдохновение и славу, кто-то из той же ситуации - измену и проклятие.
Спасибо за отзыв. С уважением. Олег.
Олег Малиновский 20.02.2010 19:36 Заявить о нарушении
Спасибо за отзыв. С уважением. Олег.
Олег Малиновский 20.02.2010 19:36 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.