Злочин

Я одної ночі вчинила злочин –

Я убила того, хто був мені найдорожчий,

Я убила того, кого дуже любила;

Я не вміла пробачити зраду й убила.


А наступного ранку сталося диво –

Я зрозуміла, що вже не буду щаслива,

І що цього собі я не зможу простити,

І що не знаю як, але він має жити.


Я взяла його фото й пішла до чаклунки

Й на колінах благала тоді порятунку;

І спитала чи вона спасти його зможе,

І сказала вона, що вона допоможе.


І нелюдським голосом вона кричала

І над фото його усю ніч чарувала,

І на ранок отрута вийшла із тіла,

І у грудях його серце знов затремтіло.


І він кинувсь дор мене – він був мені радий,

І став знову благати прощення за зраду,

І у грудях моїх знову так заболіло,

Я у вечорі знову його отруїла.


І проплакавши очі пішла до чаклунки,

Щоб змогла я забути про наші стосунки,

І вона мені карту на долю розклала,

І сказала, що я своє життя зруйнувала.


І я знову благала його оживити

І сказала вона, що це може зробити,

І в ту мить, як його серце знову забилось,

Я до річки пішла і в тій річці втопилась...