Там, де Сінай вогнем розквітнув,
Любить Її проміння дим,
Її не знаючи, в молитві
Плекати палкість безнадій.
Та від лазуру фіміамів,
Від лілій марного вінця
Втекти... цураючися храму
і славослівного жерця,
Щоб десь у океанських далях,
У сподіваннях на святе,
Шукати слід її сандалій
Між кучугурами пустель.
Текст оригіналу:
Поэзия
Над высью пламенной Синая
Любить туман Её лучей,
Молиться Ей, Её не зная,
Тем безнадёжно горячей.
Но из лазури фимиама,
От лилий праздного венца,
Бежать… презрев гордыню храма
И славословие жреца,
Чтоб в океане мутных далей,
В безумном чаянье святынь,
Искать следов Её сандалий
Между заносами пустынь.
Из Иннокентия Анненского. Поэзия
© Copyright: Сергей Осока, 2010
Свидетельство о публикации №110012707131
Свидетельство о публикации №110012707131
Рецензии