Invented

(Translation of Ihor Pavlyuk "ПРИДУМАНО")

The wind was invented
As well as those waters and stars.
Enjoyable paintings
of crying, presented by cheeks.
The joy is a river,
The left arm embedded so far.
I call it – a giver
Of pure salty droplets, a shriek.

More scars on the right one
That loves holding crosses and pens.
For being a knight once
I know how to grip tight the hilt.
The strings were invented,
As tendons, so endless and tense.
Bread pulp, slugs to enter
And seal ruby entrance with guilt.
 
The hole from the bullet,
The pulp can’t repair it or plug
When grounds are truly
Hot lavas that flow under feed.
You destined to follow
The steps of ancestors to snug.
Return from the hollow
As spring weeps of cranes, as a seed.

And someone will greet you…
And candles, as chorus, shall sing
About how “I’m freed” used,
About what you cherished the most.
Create then the bloom-floor,
Caress barkless maples and think
Again you will die for
What others would keep for a toast.

26 January 2010

(Original text below)

ПРИДУМАНО

Придумано вітер.
Придумано води і зорі.
Слізьми намальовано
Щастя на людській щоці.
Тому – по краплині,
Солоне тому і прозоре.
І русло тому воно має
На лівій руці.

А шрами на правій,
Що хрест і перо полюбила
І п’яної шаблі
Тримати змогла рукоять.
Придумано струни,
Тугі, безкінечні, як жили.
Придумано м’якуш
І кулі червону печать.

Ту дірку від кулі
Уже не затулиш тим хлібом,
Коли попливе під ногами
Гаряча земля.
І підеш до предків –
У руси, древляни, дуліби.
І вернешся звідтам
Весняним плачем журавля.

І хтось упізнає…
І свічі співатимуть хором.
Про волю, про долю,
Любов нетутешню свою.
Придумаєш квіти,
Заласкаєш клени безкорі…
І знову загинеш за те,
За що інші п’ють.