Притихла сповідь у долині
Забутих мрій…їй добре нині
Серед, сповитого травою
Земного ніжного спокОю
І ніжиться вона та марно
Її слова такі примарні
Серед вечірнього туману
Шукає залишки обману
Забута сповідь-тиха сповідь
До сонця слово своє мовить
Та голос губиться в просторі
Не долетіть їй через силу
Вітрів, що за туманом линуть
Та розтворяються у морі…
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110012607338
Свидетельство о публикации №110012607338
Рецензии
Як гарно! Українська мова!
Про сповідь вірш такий чудовий!
Такий тонесенький, легенький,
Немов втішає тебе ненька!!!
Нехай же оминем обману,
Знайдемо шлях серед туману,
Заколихаєм сповідь тиху
Нехай поспить собі на втіху...
Сподобалося! З задоволенням читала врш рідною мовою! Дякую!
Света Шелти 30.01.2010 11:52 • Заявить о нарушении
Про сповідь вірш такий чудовий!
Такий тонесенький, легенький,
Немов втішає тебе ненька!!!
Нехай же оминем обману,
Знайдемо шлях серед туману,
Заколихаєм сповідь тиху
Нехай поспить собі на втіху...
Сподобалося! З задоволенням читала врш рідною мовою! Дякую!
Света Шелти 30.01.2010 11:52 • Заявить о нарушении