Рiки
Річки німі, в кригу скуті,
Прагнуть дихати. Щоденно
Люди дивляться й не чують
У мовчанні нашім люті
Суперечок повсякденних.
Думки, як птахи полюють,
Падають в безсилій суті
Відрождаючись пісенно
В долі, що нам сни малюють.
Свидетельство о публикации №110012605565