Все проходить...
Все проходить, але думаю я,
Що це може тільки наснитись,
Як у морок самотньо летить зоря
І за неї нікому помолитись.
Вона снить у небесних ланах,
Уві снах розмовляє зі мною
І тоді я літаю вночі на крилах,
Прихованих вдень за спиною.
І з тих пір, доки небо мовчить
Й віднині, й до скінчення віку
Все так же невтомно звучить
Шепіт світла в існуванні без ліку.
© Copyright: Олесь Птах, 2010
Свидетельство о публикации №110012604783
Свидетельство о публикации №110012604783
Рецензии