Ґави повісились в небі на місячних променях -
Душі як дрантя колись недешевого одягу.
Скільки б століть не були ми у рай закохані,
Все ж боїмось фатального колоообігу
Зорі в моєму сузір'ї зріють вагітністю,
Я відправляю додому порожні конвертики:
Тато, дивись, насолоджуюсь кожною миттю!
Щоб народити(сь) треба спочатку померти.
...Досі живе десь з волошками у очах
Хлопчик північно-білявий чемний і скромний,
Хтось надиктовує хлопчику правильний час...
Ґави повісились в небі на місячних променях.
гави пов сились в неб на м сячних променях
© Copyright: Александра Очман, 2010
Свидетельство о публикации №110012601200
Свидетельство о публикации №110012601200
Рецензии