***

***

Вже пішло багато часу
Шевченка немає.
Та нічого не змінилось-
Це вже кожен знає.
То ж  кажу вам, люди добрі:
Він піднятись хоче,
Бо тепер  він над усе
Мабуть там хохоче.
Ось вам воля... здобули?
Та мабуть все марно,
Ви з кайданів у нові
Залізли так гарно.
Бо її не здобули,
Її подарили,
В келих пиво налили,
Людське отравили.
Бачу, бачу, полякались,
Тремтіти завикли.
Депутати хочуть в Раді,
Щоб вклонятись звикли.
Ходять люди, кожен каже:
Хоч війни не має.
На майдан тепер за гроші,
І таке буває.
Гей, я бачу вже нема
Козацького роду.
Мабуть бились там ,дарма,
Для свого народу.
Що, не можете рубити
За крадіжку яйця?
То віка будуть ганьбити
Народ  самозванці.
Що, не можете позбавить
Дурних синів влади?
Та народжених панів
Вивести із Ради?
Що, не можете придумать
Славного закону,
Щоб наказував ворів,
Як зрадників народу?
А коли таки б він встав,
То був би засмучений.
Він би мабуть написав:
Народ мій замучений.
Де моя країна
Рідна  Україна,
Що, нема в тебе дітей,
Щоб тебе любили?
Кожен лізе керувать,
Сини -  пани б’ються,
Щоб людину обкрадать,
Та з людей сміються.
Де той син, один єдиний,
Де той справжній  Гетьман?
От великої родини,
Тільки щоб не шельман.

Що не можеш народити,
Мила Україно,
Через те тебе........
Бо  ти їм не мила.

***