Був ранок

Був ранок

Світанок, іще ранок,
до півдня ще довго чекати;
я маю іти!.. Дорога відкрита
гряниця закрита, та я ж і не знаю
чи зможу дійти... Питаєш, куди?
Не скажу, бо не знаю я сам чи я
мушу лишати усе та й іти? Куди?

Вітер гуляє серед темної ночі
а очі дівочі лиш бачуть тебе
як ти маєш щось для неї смачне...
Може бути цукерок, квітковий букет,
абож і золотистий бамбук що масло
горіхів своїх доставляє для волосся
--- шовковитим його виростає
і так більше дівчину вкрашає!

А сонце уважно
стежинки зоряні покрило.
А де місяць свій танець мав
горячим диханням затопило,
щоби від ночі день відділити
та й показати що
коли є тепленько, то веселіше і жити.
При зимі усе хмурно
--- зима згодна для тих
хто тільки знає робити!
А весною можливо лиш жити!!!
--- Для тих, кому не потрібно робити!..

А вже вечір темніє...
--- Прохолодний бриз віє.
Ховається сонце під хмари далекі ---
Для мене, то не хмари а снів пакети:
пусті й безрозмірні які сонце викидає
-- бо стали виснажливі для вживання.
А на оцю думку, не рядкуйте питяння!

Був світанок і був ранок.
Та вітер буйно гуляв,
тоді як місяць спокійно спав.
Зійшло сонце, вітер під вечір упав,
усюди потемніло:
покрившись ніччю, день задрімав.