Я сьогодні в останній раз тобі дивлюсь в очі,
Вранці точно поїде дах, але то буде завтра,
І пробач за попіл в під'їзді, за ті заморочки,
Та відбитки на підвіконні, за болячі факти,
Я не вбивця, не вовк, не кретин, навіть не одинак
Просто так захотіли зірки, і збавили ночі,
22 океани, хвилини, та купа ознак,
І між нами вже тисячі, тисячі, тисячі... Хочеш
Я не встигну на перший літак,
Я не сяду в ранковий потяг,
Не згадаю, чому все так,
І не буду вже більше проти
Я навіки залишусь з тобою,
До нестями, якщо це варто,
Я за тебе на вічно стіною
Лиш нехай це все буде завтра...
Завтра...
© Copyright: Дмитрий Авдеев, 2010
Свидетельство о публикации №110012301175
Свидетельство о публикации №110012301175
Рецензии