Олі
У темряві холодної зими
Ми почекаємо, сестричко, літа…
Ні, зовсім не для того, щоб могли
На сонечку пекучому погрітись.
Приїду… Завітаємо в місця,
Де пташкою швидкою промайнуло
Дитинство, що було нам до лиця…
Гаряча, мріями сповита юність…
Провідаємо ми своїх батьків –
Рясніють чорнобривці на могилах…
Ти пам’ятаєш, батько так хотів,
Щоб ми, малеча, малювати вміли…
І ось тепер, коли уже нема
На світі білім батька та матусі,
Згадала мрію татову… То ж я
Йому намалювати степ беруся.
Допоможи… Ти пензлик ось бери
Та синьоокі розфарбуй волошки,
Що в вічі зазирають… Ці ось… Три…
Глянь, наше поле мов розкритий зошит…
Одна сторінка списана… Здаля
Читає записи червоне літо…
А друга… Чорна, зорана земля.
Засіють ту сторінку наші діти.
Фото из Интернета:
Згадала мрiю...
© Copyright: Валентина Яроцкая, 2010
Свидетельство о публикации №110012205737
Свидетельство о публикации №110012205737
Рецензии
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
