Ці вже очі страшні,
З них спивати надії не треба,
Бо спіткають, спіткали
На нещирість, оману образ.
Подивись на зорю, на галявину неба,
Бо навіщо тобі той паркан-перелаз?
Недолугі слова, крижані обереги,
Лід і мед, і печатка, і свист з-за плеча...
Знаю, ти спілкувався, звичайно, з Корнегі.
Все тобі по плечу! Не мені до плеча!
Цi вже очi страшнi
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110012108981
Свидетельство о публикации №110012108981
Рецензии