Козаче Йване,коні вдалині
Пасуться на галявинах зелених,
Із моря п,ють, а не з ріки-вини,
І їх не повернути до стремена.
І я,дочка Івана,із руки
Каблучку не знімала в колі світу...
Метеляться метелики мети
І розбиваються від опору граніту.
Спиняється не час,не забуття,
Не хресний хід,не пересічні дати,
А вітерець,грайливий,мов дитя
Зпросонню ранку,бо не хоче спати.
Та що там...знаю,бачив,бачив світу...
Й мені,селючці,зимно,й зимно літу...
Козаче...
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110012107726
Свидетельство о публикации №110012107726
Рецензии