Вірші народжуються в небі, і все чекають на свій час і (при великій тут потребі) вони на землю йдуть крізь нас. Вірші хороші, чисті, добрі –
закохують простих людей; в бою підтримують, хоробрі; в словах несуть мільйон ідей. Вірші вмирають – це не рідкість, але і оживають вмить; їх всі несе шалена швидкість, строфа у серці вже горить.
02.03.08
м. Полтава
Поезiя про вiрш у прозi
© Copyright: Повзык Рома, 2010
Свидетельство о публикации №110012105511
Свидетельство о публикации №110012105511
Рецензии