Зневірена душа втрачає крила
Дорогою невдач, падінь, скорбот.
Своя сорочка тулиться до тіла,
Коли чужа – іде на ешафот.
Він бачить у блакиті мертві квіти,
В деревах – домовини і хрести,
Бо більше неспроможний світ любити
Невільник люті, туги й самоти.
Гранітний щебінь розтинає груди,
Сумління нехворощю обросло.
Невже тоді черствіють серцем люди,
Коли втрачають хоч одне крило?
Втраченi крила
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2010
Свидетельство о публикации №110012105271
Свидетельство о публикации №110012105271
Рецензии
Дякую за одержану насолоду від справжньої поезії !!! Дуже гарно, Тетянко!!!
З ніжністю Марго
Заходьте!!!
Маргарита Метелецкая 14.08.2010 18:39 • Заявить о нарушении
З ніжністю Марго
Заходьте!!!
Маргарита Метелецкая 14.08.2010 18:39 • Заявить о нарушении
Дякую, Марго, рада, що Вам сподобалось!!!
З ніжністю,
Таня
Татьяна Левицкая 17.08.2010 15:09 Заявить о нарушении
З ніжністю,
Таня
Татьяна Левицкая 17.08.2010 15:09 Заявить о нарушении
На это произведение написана 21 рецензия, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.