Вісім сильних вітрів серце рвуть на частини,
куди хочеш іди, куди хочеш лети.
Щось шепоче тобі тихо так тополина,
але слово її глушать хитрі чорти.
Це ілюзії світ, снів твоїх і обману,
все таке нетривке, все таке чарівне.
Сонця промені сплять, повне небо туману,
та в ілюзіях цих ти шукаєш одне.
Ось ідеш до дверей, ключ у серці з тобою,
а за ними – дитинство, за ними – усе,
що пройшло назавжди і лишило журбою
слід в душі і на серці. Усе тут просте.
Залишатись не можна за цими дверима,
так поглянув – хвилину – і знову назад.
Від поезії прозу різнить тільки рима,
вірш живе поруч з нами, ілюзії брат.
09.05.08
м. Полтава
Вiсiм сильних вiтрiв
© Copyright: Повзык Рома, 2010
Свидетельство о публикации №110012005876
Свидетельство о публикации №110012005876
Рецензии