Ховали скіфи мужнього царя,
ховалось сонце в хмари сірі-сірі,
завмерли на хвилину всі моря,
затихли у степах всі звірі.
Летіли сльози, їх пила земля.
Могутні вої плакали, мов діти.
Летіли птахи у степи здаля,
дано їм лише небом володіти.
Ховали скіфи мужнього царя:
програли бій та йде війна ще далі.
І над курганом вранішня зоря
візьме з собою всі оті печалі.
На тих сльозах ще трави підуть ввись,
оця земля переживе навали.
І знов світанок, і – дивись –
Ми вільні і народом вільним стали.
І скіфська кров тече по жилах,
в курганах міцно сплять мечі –
в нас їхня міць і їхня сила.
Долайте темряву, йдучи!
16.03.08
м. Полтава
Sкiфи
© Copyright: Повзык Рома, 2010
Свидетельство о публикации №110012005598
Свидетельство о публикации №110012005598
Рецензии