Я – сивина на Ваших скронях,
Я – біс у Вашому ребрі,
Лежу, мов зернятко в долонях,
В теплі, в турботі, і в добрі.
Ви подихом мене зігрійте,
Так, як ніхто зігріть не вмів
І, не вагаючись, посійте
У грунт найвищих почуттів.
Як зійде паросток тендітний,
Полийте ніжністю його,
І восени для Вас розквітне
Кохання квіточка мого.
Я розмалюю Вашу осінь
У соковиті кольори,
А інші хай не вірять зовсім
В кохання зрілої пори.
То навесні багато квітів,
І не цінують часто їх,
А розцвісти для Вас по літі –
То є блаженство, а не гріх...
Впервые стихи были размещены в моем альбоме http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8820
Я сивина на Ваших скронях
© Copyright: Валентина Попелюшка, 2010
Свидетельство о публикации №110011802180
Свидетельство о публикации №110011802180
Рецензии