Дощик ллється,
Сонечко сміється.
Травка покривається росою,
Дівчина іде з косою.
А за нею хлопець чорновусий
На добрячому коні.
- Куди шлях тримаєш ти?
Чи не туди, куди і я мандрую?, -
Він вирішив спитати.
- Ні, нам із тобою разом не піти,
- Тому що ти козак, а я проста дівчина.
- То все ж таки куди ти поспішаєш,
О дівчина кохана?
- Іду пшеницю жати.
Прощавай мій любий козаченьку.
На свому шляху ще зустрінеш ти гарненьку.
Тож і забудеш ти мене.
- Ні, дівчино! Тебе я завжди буду пам’ятати.
І викуплю тебе у пана,
Тож до побачення, моя кохана.
***
© Copyright: Анна Берулько, 2010
Свидетельство о публикации №110011801544
Свидетельство о публикации №110011801544
Рецензии