Троянда на смiття

Хто може пояснити, чом так вийшло
І чи у когось буде каяття?
Красиву, свіжу, дорогу та пишну
Хтось викинув троянду на сміття.

Вона цвіла, така п’янка та рання,
І пелюстки аж сяяли в росі.
О як вона чекала на кохання
У всій своїй принаді і красі.

До неї вже чиїсь тягнулись руки,
Та їх вона колола без жалю.
Аж від солодкої здригнулась муки,
Коли почула трепетне «люблю».

Довірилась і колючки сховала,
У посмішці відкрила пелюстки,
І вже чиясь рука її зламала,
Так необачність їй далась взнаки.

А я красуню захищу від віхол,
Зігрію і додому віднесу.
Не зламуйте троянди задля втіхи,
Нехай дарують світові красу.

--------------------------------------------
Мотив для написання:
... Якось позаминулої осені, невдовзі після нашого гучного розлучення, по дорозі в метро раптом побачила в урні для сміття гарну свіжу троянду. Мене це видовище настільки схвилювало! Було вочевидь, що їй там не місце, що це якесь непорозуміння, жорстока помилка... Я тоді й себе саму порівнювала з тією викинутою на сміття трояндою... І лише погляди та увага перехожих, суспільна думка, не дозволили мені тоді підійти та забрати з собою ту квітку...
А згодом з'явились ось ці вірші.

Впервые стихи были размещены в моем альбоме  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8820