Зiзнання
Вже звечоріло на селі,
Собак загавкало чимало
І діточки сопуть малі,
Що вдень курілось, ніч приспала.
Через город, через терник
Я, навіжений від кохання,
До Галі пруся на сінник,
Мов той кришталь, несу зізнання.
Бентежать тишу цвіркуни
І зорі падають на стріхи…
Струна любові так бринить,
Що аж тремтять в садку горіхи!
Ось і вона. Летить, як пух,
Хоч має вдосталь кілограмів…
Та зле було: коханки рух–
І я оговтався у ямі.
Неначе з пекла заволав,
Кричу: Спасіть безвинну душу!
Але того я ще не знав,
Яких тортур зазнати мушу.
Моєї Галі переляк
Десь тріскотить у сорговинні…
Я, приголомшений, закляк
І дрижаки біжать по спині.
Хтось чимчикує прямо в двір–
(Напевно, справитись до вітру).
Зненацька в яму, вір не вір,
Помиїв бухнув …надцять літрів!
Я від бридкого вмить прозрів
І зайцем вискочив із ями.
І більше так не шаленів,
І не кохав так, до без тями.
© Copyright: Василий Гарбуз, 2010
Свидетельство о публикации №110011606226
Свидетельство о публикации №110011606226
Рецензии
Без слов! )))
А мне посчастливилось услышать этот шедеврик в исполнении автора! И это просто здорово!
Спасибо за поднятое настроение, Вася.
Анна Нетребко 25.02.2010 10:14 • Заявить о нарушении
А мне посчастливилось услышать этот шедеврик в исполнении автора! И это просто здорово!
Спасибо за поднятое настроение, Вася.
Анна Нетребко 25.02.2010 10:14 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.