Коли зорі встають в небокраї,
Я у поле поскочу на коні,
Серце чує свободу й співає,
Всюди тихо, немов уві сні.
А барвінки чогось сперечаються з небом,
Мабуть, теж хмаринками думають стать,
Щоб літати високо-високо
І у хованки з зорями грать.
Вітер пісню свою напіває –
Бач, сподобатись хоче калині,
Гарно-любо у рідному краї,
В жовтокрилій моїй Україні.
Як в дитинстві, в долонях у мами,
Так спокійно і добре мені,
Ти вродлива, багата полями,
Я люблю тебе, рідна країно!
* * *
Так чого ж на обличчі, мов зорі,
Мерехтять гіркі краплини,
Ніби чуєш яке горе,
Ніби любий син загинув.
- Не того я плачу, доню, -
Скажеш ти мені ласкаво,
- Плачу я, бо ворогами
Віддана на бій кривавий…
о Украина
© Copyright: Ольга Фукс, 2010
Свидетельство о публикации №110011501261
Свидетельство о публикации №110011501261
Рецензии