***

Якби до мене прилетів янгол…

Якби я ,прокинувшись вранці зіпнулась,
Побачивши дар із небес золотих,
Я б, мабуть, застигла б на мить, стрепенулась:
Увага чи гнів це із боку святих?

Віддавши людині і розум , і мудрість,
Творець і гріхами її наділив,
І тому знайомі їй розпач і муки.
А спокій небесний у раї лишив.

Лиш янгол те право отримав літати
Між небом й землею, між Богом й людьми,
Зв’язок він отримав завдання тримати,
Вершити діяння творця на землі.

За честь прийняла б цю увагу від Бога,
Замислилась б я над діянням своїм,
І гнала б від себе ту думку убогу
Про вищість людини над світом усім.

І, мабуть, нікому, ні, я б не зронила
Ту таїну нашу – секрет неземний,
Та в думці тримала б, у серці носила б
Той образ таємний у шерхоті крил.

 І якби не мали б ми з ним спільну мову,
Шукала б шляхи я, ми склали б нову.
І якщо не мав би літати він змогу,
Його поселила б в оселю свою.

Наставником долі прохала б я бути
Того посланця із прозорих небес.
Із хибної стежки поміг би звернути
Мій янгол-хоронець без дива й чудес.

І скільки не був би він часу зі мною,
Урок би засвоїла  я на життя.
І чуяла б завжди усе за спиною
Той шепіт таємний про вірне буття.