Насильству - ні!
Царює день, цвітуть паркани,
Видніє сонечко смагляве…
Панує радість й мир у всьому,
В надії, вірі і в любові.
Якойсь невидимой рукою
Весь лад наведений у тому.
Природа знає толк в добрі,
Гармонії буть на Землі!
Вона є альфа і омега,
Вона від Бога нам, від неба.
Та хто ж надав людині право
Свій суд чинити, біль, розправи?!
Хто дав до рук людині владу?
Щоб нею зло чинить й неправду?
Хто ще із Божого створіння
Так гірко сіє біль й насилля?
Вінець творіння – то людина,
В ній розум, дух, натхнення, сила!
І сором нас повинен брати,
Що зброю ми посміли взяти.
І на жертовник свій вогненний
Поклали світ ми наш даремно!
В полоні власних кривд нужденних
Ми опинились самі певно!
І кров, й страждання жертв насилля
Не змиє жодне в світі зілля.
Подумай, друже, перед тим,
Як сіять зло у світі цім.
***
© Copyright: Елена Брюховецкая 2, 2010
Свидетельство о публикации №110011501170
Свидетельство о публикации №110011501170
Рецензии