***

Героїчний подвиг народу твого

Рідна мати моя, Україно - перлино!
Злотоверха й ясна, непоборна, жива.
І чи знайдеться в світі такая країна,
Яка б душу і серце тримала б віка?!

…Й чарує твій цвіт тим барвінком у полі.
Джерельце до лісу дзвіночком манить.
 І вітер ті хмари жене пурпурові.
І жовто-блакитний наш стяг майорить…

Люблю твій народ, його доблесть і силу
За те, що за тебе єдину страждав,
За те, що із попелу в тяжку годину
На власних плечах він тебе підіймав.

За те, що у землю у твою святую
Він з кров’ю і потом зернину поклав.
За те, що по цеглі тебе, крем’яную,
Своїми руками день в день будував.

За те,  що любовію пісню сповиту
Про рідні простори тобі дарував.
За те, недолею душу розбиту
Твоїми дарами він вмить лікував.

…І сточаться роки, і пройдуть літа…
Не згине лиш правда і сила!
Горітиме вічно, так, Нене моя,
У серці любов твого сина!

І подвиг народу твого вже у тому,
Що влітку і взимку красою цвітеш,
Що квітнеш і маєш свою рідну мову!
Радій же, Вкраїно! Добро ти несеш!