Я мрію лежати у рідній землі.
Тут серцю всі милії люди.
Щоб скоро затихли по мені жалі.
Де тиша і спокій усюди.
Подалі доріг і моторів буття,
У затишку плине хай час.
Дороги ідуть через моє життя,
Вони не відступні від нас.
Не треба каміння важкого на груди,
А хрест – дерев’яний, простий.
Вже й так цим камінням засіяно всюди.
Землі це все хід холостий.
Повинно тут бути все більше садів,
Полів повних золото-хліба.
Так було покладено зпокон віків.
Родинно – від діда до діда.
А пам’ять людська, що протічна вода,
Мить є, а на другу зникає.
Триває, ще поки людина жива.
Якраз деревина згниває.
І тіло не вічне, так Богом дано,
Звільняється місце для інших.
Таке почалось не сьогодні – давно.
Так було для праведних й грішних.
Я мрію лежати у рідній землі.
Не десь у далекому краї.
Щоб скоро затихли по мені жалі,
Й цвіло навкруги, як у Раї.
2008р.
Я мрiю лежати у рiднiй землi...
© Copyright: Катруся Степанка, 2010
Свидетельство о публикации №110011400598
Свидетельство о публикации №110011400598
Рецензии
Написано вiд душi. Ось така ностальгiя по рiдному краю...
Дякую!!! Сподобалось!!!))))
З повагою, Емiр
Рыбак Эмир Иванович 18.04.2010 23:15 • Заявить о нарушении
Дякую!!! Сподобалось!!!))))
З повагою, Емiр
Рыбак Эмир Иванович 18.04.2010 23:15 • Заявить о нарушении
Так, в більшості ті, хто далеко, про це мріють і я теж, це саме велике бажання.
Але вірш написався, за неділю до смерті батька, якої ніхто і не чекав.Все було добре. Видно наші душі все відчувають.
Дякую за відгук.
З повагою.
Бог вам в поміч!
Катруся Степанка 19.04.2010 04:40 Заявить о нарушении
Але вірш написався, за неділю до смерті батька, якої ніхто і не чекав.Все було добре. Видно наші душі все відчувають.
Дякую за відгук.
З повагою.
Бог вам в поміч!
Катруся Степанка 19.04.2010 04:40 Заявить о нарушении