Веселкою ніжною тихо схилюсь над тобою
Розгледів щоб всі кольори в сяйві днини
У тій лазуровій надією вкритій долині
Засніженій трішечки світлою волі журбою
Сім різних, але не прихованих маскою болю
Яскравих відтінків моєї душі в обрій линуть
Вони від палючого сонця в зеніті не гинуть
Бо теплим дощем оповиті , що плаче про долю…
Один лише колір морської кипучої хвилі
Від мене так хоче до неба твого долетіти
Не стримати дивний політ…і нарешті простити…
Допоки ще дощ, що ішов, не закінчився нині
Веселка...
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110011402161
Свидетельство о публикации №110011402161
Рецензии