Краплинки крові бризнули на листя.
Ідеш по небу – небо це твоє.
Повзуть стежки, покручені, тернисті.
- Нехай собі… У мене небо є.
Липкий туман осіннього натхнення.
І знову дощ – сльозою по щоці.
Я віднайшов блаженне рівнодення.
І знову пензлик у моїй руці.
Усюди фарби – золото із кров’ю.
Нестримний порух створює нове.
І це нове, наповнене любов’ю,
З твоєї волі дихає, живе.
Ти щось створив у веремії часу.
В твоїй душі – осіння каламуть.
І сірий день, і люди – сірі маси, -
Всі як завжди, міняються й пливуть…
Ос нн й настр й
© Copyright: Максим Скалистый, 2010
Свидетельство о публикации №110011308261
Свидетельство о публикации №110011308261
Рецензии