Мені набридло вчити чужі вірші,
Хочеться писати свої.
Мені набрид стан власної душі.
Набридли ці холодні «ні!».
Коли ж почнеться життя?
Скільки ще чекати?
Набридло слізне каяття,
І самій собі брехати.
Набридло відкладати «на потім»
Сподівання, можливості, мрії.
Набрид вже звичний попіл,
З якого відроджуюсь. Всоте.
Щаслива?
Аж ніяк! Сонце сховалось за хмари,
Може, й зовсім було міражем.
Не живу. Лиш існую. Намарно.
День зникає. І вже не знайдеш…
А завтра ізнову – те саме.
Замкнулося коло навік.
Одна. І не з ними, не з вами,
Погляд униз з-під повік.
Заберіть мене звідси, благаю!
Покажіть хоч шматочок життя.
Я нічого про себе не знаю,
І в собі загубилася я…
Набридло!..
© Copyright: Таня Танюк, 2010
Свидетельство о публикации №110011307889
Свидетельство о публикации №110011307889
Рецензии
Здолай витрыла почуттив,
Без сумнивив виддай себе покИю,
Нехай Любовию повиэ,
Щоб серця ум в тоби ожыв.
Надземный 11.04.2010 20:52 • Заявить о нарушении
Без сумнивив виддай себе покИю,
Нехай Любовию повиэ,
Щоб серця ум в тоби ожыв.
Надземный 11.04.2010 20:52 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
