Покол ння

Одна біда у нашому сьомому поколінні
 Ми чуем внутрішні чи гумор,
Чи пьяної дівки голос у шостому колінні
Так, у кожного є пістолет у задньому кармані
Є пару джинсів,пара речей дранних
Ти чуеш? В    нас    є     гумор
 А інакше, зміг би хто переїхати напівживу собаку разів з двадцять,
дістати пару кольорових олівців
Та намалювати сластику на сірому заборі
 Йдучи за свіжим молоком для дідуся
 Років за сорок. Що воював без страху
Він     вбивав     людей...
„Ми за щасливе минуле! Ми за щасливі часи!”
За можливість у ліфті   кричати
 До напльованого Далай-Лами, та настелі про нього писати
 Щоб для кожного вистачало місця
 По трамваях, та по підвалах
Я тобі прошепочу вбивця:
"Будеш кохання не далеко, на лавах"
 Вони кожному зроблять модний міньєт
 Вони за світле майбутнє
 Будем жити не на помиях, будем жити в великих буддах
Молодь не буде пити горілку
 А по тихому трошки пива
 Щоб більше грошей потратити, щоб довше повзти додому
Не кажіть що ми не без гумору
Не кажіть що ми помираем
Ми живі, ми трохі не в настрої.
 Я не скажу -досить пиячити, любий, досить плакати!
 А вона,ще краще- напється, бо більше нікому трахати