Братику, поклич сестричку гратись,
Хоч, мала колиска, весело удвох,
Колись... мама колихала вас у хаті,
Все повилітало із думок.
Братику, поклич сестричку їсти,
Хай буде дві ложки, а миска одна,
Як маленькі... правда? Не хочеться й сісти,
Стоячи більш влізе... це не дивина.
Братику, поклич сестричку в гості,
Бачиш в тебе, в неї сяє сивина...
Не дивись, що бідна і в журбі всі роки,
Не цурайся неї, бо вона одна!
Братику, поклич сестру до себе,
Хоч чобіт невдалий, не боса ж нога,
Одна у вас мати й боліє за тебе.
І з своїм, все ж легше... як прийде пора....
27.07.1992р.
1992р
Братику, поклич сестричку...
© Copyright: Катруся Степанка, 2010
Свидетельство о публикации №110011206475
Свидетельство о публикации №110011206475
Рецензии