П сня про удзичок п сня

Коричневенький гудзичок лежав серед дороги.
Нiхто його в пилюцi помiтити не мiг.
Пройшлися вздовж дороги засмаглi босi ноги,
Пройшовся цiлий гурт малих засмаглих босих нiг.

Останнiм йшов Олесько, Олесько босоногий,
Вiн нiс вiдро з грибами, аж пил навкруг лiтав.
Навiщо, вiн не знає, а й знає, то не скаже,
Та до кишенi гудзика того Олесь поклав.

А гудзик той москальський, бо лiтери кацапськi
I ще й орел чорнобильський зображенi на нiм.
Побiгли хлопцi хутко до вуйка на заставi,
До вуйка, до найстаршого мерщiй, мерщiй в загiн.

Уважно вуйко вислухав: "Кажiть менi, хлоп`ята, -
I мапу велетенську вiн на столi поклав,-
Якою йшли дорогою, коли ваш друг Олесько,
Той гудзичок кацапський в кишеню пiдiбрав?"

Три днi вони шукали, аж все доїли сало,
Три днi вони шукали i мокли пiд дощем.
На третiй наздогнали дурну кацапську пику,
Що тихо собi спала в наметi пiд кущем.

А гудзика немає вiд лiвоi кишенi,
в якiй знайшли пiвтанка, гранату й вогнемiт!
Якого штанi кольору, спитаєте? Зеленi!
Хоч гудзик був коричневий, а от штанята - нi!

То кожен Українець повинен пам`ятати -
На шароварах гудзикiв нiколи не було!
Якщо знайшли ви гудзика - мерщiй бiжiть до хати,
До вуйка, до найстаршого, хай знае все село!

А гудзик той Олесько повiшав на воротях,
Щоб знав москаль прийдешнiй, що вiн "нє утєчьот".
Тепер герой Олесько у нас в "бальшом пачьотi"
За гудзика маленького йому "бальшой зачьот"!

Йому "бальшой зачьот"!

Йому "бальшой зачьот"!

Зачьот!

Зачьот!

Зачьот!