Тримаю думки біля себе,
Що повні незгод й протиріч.
А сину кажу: «Полюби оце небо,
Ці зорі, цей вітер, цю ніч».
Кажу «полюби» і змовкаю.
Словами не скажеш про те,
Як запах кленового гаю
З дитинства на серці затерп.
Як зорі у мрії спадають,
Як спить заколисаний ліс,
Як в полі колосся співає,
Як пахне дощами покіс.
Мій голос спинився на слові.
Мій голос –
Лиш звук, а не я.
І все-таки, сину, з любові
Хай виросте мудрість твоя.
З любові до рідного вітру,
До рідного слова, до зір…
З любові до цілого світу,
Що з вічних любов матерів.
Сину
© Copyright: Июльский Покой, 2010
Свидетельство о публикации №110011100700
Свидетельство о публикации №110011100700
Рецензии
Жасмин душист,
а розы пахнут,
лик девы чист,
пока не трахнут.
Это шутка, конечно! Про звучанию, по звуку, мне больше всего понравилось
Як спить заколисаний ліс
Насчет оригинальности ни-че-го сказать, к сожалению, не могу... Есть подозрение, что это какая-то уже классика...
Заходите, пофотаем!
Иванов Мильён Второй 25.03.2010 23:13 • Заявить о нарушении
а розы пахнут,
лик девы чист,
пока не трахнут.
Это шутка, конечно! Про звучанию, по звуку, мне больше всего понравилось
Як спить заколисаний ліс
Насчет оригинальности ни-че-го сказать, к сожалению, не могу... Есть подозрение, что это какая-то уже классика...
Заходите, пофотаем!
Иванов Мильён Второй 25.03.2010 23:13 • Заявить о нарушении