Небо над нами
Коли навіть радість гірка?
Над нами схилилося небо,
Хмаринку зібгавши в руках
Важку, мов межа, мов тестамент,
Таку невблаганну, та все ж
Ми благословенні богами,
Бо наше кохання – без меж.
Таке найсолодше – аж гірко,
Таке… ні, не перекажу…
Над нами схилилася зірка
І променем креслить межу.
А я тобі креслю безмежжя!
Все поза – і простір, і час,
І вежа нехай не бентежить
Ні небо, ні зорі, ні нас,
Бо нам дорога і краплинка,
Хвилина – і як не було.
І напоготові хмаринка,
Аби окропити чоло.
9.01.2010.
Свидетельство о публикации №110010906701
У захваті, Л.Ю.
Людмила Юферова 25.09.2010 20:27 Заявить о нарушении