По крижинi

А тепер доведеться пішки
У такі холодні світи.
Ти подумав, як тими ніжками
По крижині самотності йти?

Биті бурями, снігом гартовані,
Вони звикли, що все – сама.
Як тепер їм, перецілованим,
На землі, де тебе нема?

Молодик усміхнеться повнею,
На весну поверне зима.
Чим тепер вона переповнена,
Та земля, де тебе нема?
8.01.2010


Рецензии
Лесенько. Слів у мене не вистачає...
Розповісти про втрату неможливо більш
проникливо. Втрата - те є прогноз
бути без...
Відгукніться - будь ласка!!
Досить буде навіть двох слів - адже я
відчуваю Вашу відсутність!
В.К.

Владимир Кошкин   08.02.2010 14:45     Заявить о нарушении
Дорогий Володимире, простіть нечему!
Повернулася з одного відрядження - й одразу в інше. Знову довго мовчатиму, не хвилюйтеся. Все гаразд.
До того ж, одне з моїх весняних відряджень, здається, до Харкова.
Крижина самотності - вигадана, щоб не перегрітися під сонцем ...
До чого ж приємно, що твою відсутність хтось помітив.
Ще раз - перепрошую!

Леся Романчук   19.02.2010 21:59   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.